Тіні замість прозорості: як закон про закриття баз нерухомості чиновників перетворив країну на темний ліс

Передмова

Ще кілька років тому Україна могла пишатися: наші реєстри нерухомості були відкритими, прозорими й навіть зразковими для регіону. Саме через них журналісти викривали «магічне» збагачення суддів, міністрів і депутатів, чиї зарплати ледь покривали рахунок у супермаркеті, але чомусь дозволяли маєтки з басейнами та вілли в Іспанії.Але літо 2025 року поставило жирну крапку: Наказ НАЗК № 170/25 від 10.06.2025 закрив доступ до ключових даних у реєстрах. Тепер «публічність» стала таким самим жартом, як «чесність» у деклараціях 90-х.

Як це працювало раніше

1. Ви вводите прізвище чиновника — і бачите квартири, будинки, землю.
2. Ви знаходите новозбудовану віллу під Києвом — і ставите незручні запитання.
3. Ви бачите прірву між зарплатою й маєтками — і народжується розслідування.

Це була зброя журналістів і громадськості. І головне — це стримувало апетити тих, хто спокушався чужими податками.

Що сталося тепер

• Дані вилучені з відкритого доступу.
• У реєстрі ви знайдете адресу будинку, але не дізнаєтесь, хто власник.
• Аргумент офіційний: «питання безпеки під час війни».

Іронія долі: війна мала би зробити нас сильнішими, відвертішими, але чиновник раптом виявився крихкішим за скло. Його «безпека» тепер важливіша за безпеку держави від корупції.

Чого ми позбулися

• Можливості перевіряти родичів чиновників: майно часто переписували на дружин, дітей, кумів.
• Журналістських розслідувань: «квартирна справа суддів ОАСК», «дачі одеських депутатів», «вілли у Відні» тепер були б неможливі.
• Громадського контролю: громадяни втратили інструмент самозахисту від крадіїв у костюмах.

Висновок

Закриті реєстри — це не «тимчасовий захід», а повернення у темряву. Коли замість прозорості вікна закривають жалюзі, найчастіше це роблять не від сонця, а щоб ніхто не побачив, як виносять меблі з хати.