ПАРАДОКС ВІД’ЄМНИХ ЦІН: Європейські мільйони з повітря на тлі внутрішнього дефолту «зеленої» енергетики

У неділю, 26 квітня 2026 року, енергетичний ринок Центральної Європи став свідком безпрецедентної аномалії. Через надвиробництво сонячної енергії в Баварії та Баден-Вюртемберзі на тлі низького споживання вихідного дня, ціна на електроенергію впала до шокуючої позначки: мінус 480 євро за мегават-годину.

Для пересічного громадянина це звучить як нонсенс, проте для гравців енергетичного ринку, об’єднаного мережею ENTSO-E, це означає одне: європейські оператори готові платити колосальні гроші тим, хто погодиться забрати надлишок енергії, аби врятувати їхні мережі від каскадного блекауту. І саме тут на сцену виходять українські енерготрейдери, чия діяльність викликає дедалі більше питань щодо прозорості.

Анатомія надприбутків

Механіка процесу проста і цілком легальна на перший погляд. Україна, інтегрована до європейської енергомережі, має можливість імпортувати електроенергію. Коли ціна в ЄС стає від’ємною, українські трейдери не просто отримують ресурс безкоштовно — вони отримують доплату за кожен прийнятий мегават.

У кулуарах ширяться чутки про імпорт на рівні 4,5 ГВт, що генерувало б понад 10 мільйонів євро чистого прибутку лише за п’ять годин сонячного піку. Варто внести фактологічну ясність: технічний ліміт перетину між Україною та ЄС є значно меншим (близько 1,7-2 ГВт). Проте навіть з урахуванням цих фізичних обмежень, математика залишається вражаючою. Йдеться про мільйони євро, які генеруються буквально «з повітря» за лічені години.

Системна дисонансність: де осідають європейські гроші?

Справжнє питання, яке має стати предметом розслідування антикорупційних органів, полягає не у факті заробітку на європейських аномаліях, а у разючому контрасті між цими надприбутками та станом внутрішнього ринку.

Існує фундаментальний дисонанс. З одного боку, вузьке коло допущених до міждержавних перетинів компаній (як приватних, так і державних) абсорбує європейські премії за балансування мережі. З іншого боку, держава офіційно заявляє про критичний дефіцит коштів для виконання зобов'язань перед вітчизняними виробниками з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Українські власники сонячних та вітрових станцій місяцями не отримують виплат за так званим «зеленим тарифом», що ставить галузь на межу банкрутства.

Тінь над ринком

Коли в системі циркулюють "безкоштовні" мільйони, відсутність жорсткого аудиту неминуче породжує підозри у створенні картельних змов. Чи є розподіл доступу до міждержавних перетинів у години від'ємних цін справді ринковим? Яка частка цих "європейських премій" доходить до державного бюджету або спрямовується на погашення боргів на енергоринку, а яка — осідає на офшорних рахунках фінансових посередників?

Ринок електроенергії не терпить вакууму: ні фізичного, ні фінансового. Поки суспільство фокусується на дефіциті та тарифах для населення, за лаштунками ENTSO-E розгортається гра з нульовою сумою, де європейські проблеми перетворюються на українські статки обмеженого кола осіб. Ця ситуація вимагає негайного розкриття бенефіціарів цих транзакцій та аудиту руху коштів, отриманих від імпорту за від'ємними цінами.

Адже коли країна перебуває у стані війни, приватизація європейських субвенцій вузькою групою трейдерів на тлі дефолту державних зобов'язань — це не просто бізнес. Це питання національної безпеки.